Взимку 1920 року головною вулицею невеликого містечка Валькур, перед здивованими поглядами дорослих і під радісні вигуки дітлахів у клубах снігу промчав незрозумілого вигляду агрегат. Городяни згодом прозвали його «дивним механічним звіром». Так у 20-му році минулого століття було відкрито епоху снігоходів. Винахідник першого у світі снігоходу – Жозеф-Арман Бомбардьє (Joseph-Armand Bombardier) народився 16 квітня 1907 року у Валькурі (неподалік Монреалю), провінція Квебек, Канада.
Жозеф ріс у простій родині фермера і був старшим із восьми дітей. Але його технічний геній виявився вже у юні роки. Все почалося з іграшкового паровоза, який хлопчик зібрав у тринадцять років. Як двигун використовував механізм настільних годинників. Згодом сконструював ще кілька механічних іграшок: човен, трактор, мініатюрний автомобіль.
Будучи підлітком, Жозеф-Арман вирішив спробувати зробити щось більше… і випросив у сусіда рушницю. Змайструвавши саморобну гармату, хлопчик готувався до випробувань, але вони провалилися, мало не покалічивши молодого винахідника. Після цього батьки вирішили утихомирити буйну вдачу сина і відправили його на навчання в духовну семінарію. Взимку 1920 Бомбардьє приїхав додому на канікули. Батько, щоб зайняти сина, подарував йому старе зламане авто – Ford T. Він ще не знав, що цим назавжди визначив долю Жозефа-Армана.
Напередодні Різдва вся родина Бомбардьє зібралася у дворі будинку. Старший син обіцяв усім таку собі незвичайну виставу: «він щось там таке винайшов, від чого у всіх очі на лоб полізуть». Називалося диво – механічні сани.
Трохи потомивши публіку, винахідник вивіз із сараю дивний механізм. На прикріплених один за одним санчатах був встановлений двигун від Ford T, до якого кріпився величезний літаковий пропелер. Під здивованими поглядами дорослих та радісні вигуки дітлахів юний винахідник та його брат Леопольд завели двигун та виїхали з двору. Брат керував цим механічним звіром за допомогою прив’язаних до полозів мотузок, а сам Жозеф-Арман уважно стежив за силовим агрегатом. Вони з вітерцем прокотилися головною вулицею Валькура на своєму чуді техніки, а коли повернувся, то почув від батька наказ негайно розібрати небезпечну машину! Але тепер усім стало зрозуміло, що священика з хлопця не вийде.
У 17 років Жозеф-Арман поїхав до Монреалю, де працював автомеханіком, навчався на курсах і студіював спеціальні книги. У рідне місто він повернувся за два роки і відразу відкрив власну майстерню. Ремонтував усе, що мало хоч якесь відношення до механізмів. Незабаром вся округа знала, що Жозеф-Арман Бомбардьє чудово ремонтує не лише машини, а й праски, циркулярні пилки та водяні насоси.
Проте мрія сконструювати легкий та швидкий снігохід серйозно захопила хлопця. На той час вже існувало кілька рішень для їзди снігом, але вони мали явні недоліки. Винайдені російським інженером Сергієм Неждановським в 1903 аеросані могли рухатися тільки відкритою і рівною місцевістю і не могли долати навіть незначний підйом. А створений Елвіном Ломбардом у 1901 році трактор-снігохід (з гусеничним приводом ззаду та парою кермових лиж спереду) важив близько 20 тонн.
І ось в 1928 Бомбардьє конструює снігохід на базі автомобіля Ford T, машину він ставить на лижі і гусениці. Але автомобільні двигуни були надто важкими для задуманого Жозефом-Арманом легкого снігоходу. Тоді він вирішив створити свій мотор. У 1933 році його будівництво було завершено, і Бомбардьє ставить цей легкий на той час 45-кілограмовий двигун на декількох прототипах. Однак з’ясувалося, що двигун швидко перегрівається, і ідею його використання довелося закинути.
Здавалося, що Жозеф упокорився, але особиста трагедія змусила його взятися за роботу з подвоєною силою. Взимку 1934 дворічний син Бомбардьє Івон помер від перитоніту – через те, що його не змогли вчасно привезти в лікарню із занесеного снігом Валькура.
Вже через рік Бомбардьє винаходить принципово нове армоване бавовною гусеничне полотно та гумові зубчасті колеса для приводу таких гусениць. Ці винаходи дозволили відмовитися від важких сталевих гусениць, а заразом і поліпшити зчеплення з дорогою. В 1937 Бомбардьє отримав патенти на свої винаходи. Взимку того ж року Бомбардьє розпочинає випуск своєї першої комерційної моделі снігоходу – «В7». “В” означало Bombardier, а цифра 7 – кількість пасажирів. Цей снігохід мав закриту автомобільну кабіну, розвивав швидкість 40 кілометрів на годину та легко долав півметрові кучугури. Усього за перший рік було продано сім таких машин. Першими покупцями «B7» стали сільські лікарі, ветеринари та власники похоронних контор.
Бомбардьє не тільки постійно удосконалив свої снігоходи, а й активно займався їх просуванням. Наприклад, роз’їжджаючи країною на своєму снігоході, Жозеф-Арман завжди паркував його навпроти редакції найбільшої місцевої газети. Снігоходи були тоді на диво, і увага преси була гарантована. Втім, Бомбардьє твердо вірив, що добрий продукт продаватиметься і без нав’язливої реклами. До кінця життя він повторював: якщо продукт буде корисним і добре зробленим, то покупці охоче платитимуть за нього. І його покупці так і робили! Число замовлень зростало, і в 1940 Бомбардьє побудував у рідному містечку новий завод потужністю 200 машин на рік. З початком Другої світової війни заводи Бомбардьє розпочали випуск броньованих снігоходів для армії. Усього за роки війни було випущено 1900 бронеснігоходів. Річне виробництво зросло до 230 машин.
У воєнні роки бізнес Жозефа-Армана зміцнів, і вже в 1942 році він перетворив свою приватну компанію на акціонерне товариство L’Auto-Neige Bombardier Limitee. А отримані від випуску акцій кошти сприяли бурхливому розвитку компанії у післявоєнні роки. Так у 1947 році компанія Bombardier розпочинає будівництво нового заводу, де снігоходи збираються вже на конвеєрі.
Але в 1949 році процвітання копанія ставиться під удар через рішення уряду штату Квебек в зимовий період розчищати від снігу всі дороги, включаючи сільські, за допомогою сучасної техніки. До 1950 року продажі снігоходів впали вдвічі.
Втім, Бомбардьє не опустив руки. І вже на початку 1951 року компанія Bombardier розпочала випуск невеликих всюдиходів-снігоходів, у яких можна було лижі замінювати колесами, що давало можливість їздити снігом та асфальтом.
1958 року Жозеф-Арман повернувся до мрії своєї молодості – створити легкий снігохід для однієї людини. Тепер, це завдання можна було вирішити, використовуючи легкі двигуни, що з’явилися, і той досвід, який винахідник накопичив за 25 років своєї діяльності. У 1959 році Жозеф-Арман запрошує своїх друзів випробувати перший екземпляр нового снігоходу. Саме снігоходи такої конструкції випускаються нині. Новий винахід Бомбардь, який отримав назву Ski-Doo, настільки сподобався друзям Жозефа, що вони каталися на ньому три дні майже без перерви.
Поява Ski-Doo дозволила не лише виправити фінансові справи компанії Bombardier, а й дала розвиток новому виду зимового спорту та відпочинку.
Сам Бомбардьє вже наприкінці свого життя застав все зростаючий інтерес до свого дітища – Ski-Doo. Так на момент його смерті 1964 року продажі цього снігохода досягли 10 000 машин на рік, а до середини 70-х років минулого століття вони виросли ще на порядок.
Своїм дітям Жозеф-Арман заповів продовжувати його справу. В даний час компанія Bombardier є однією з найуспішніших машинобудівних компаній Канади.
